Незважаючи на повномасштабну війну, розв’язану росією, великі міжнародні інвестори продовжують розглядати Україну як привабливу інвестиційну державу. Деякі бізнес-компанії готові навіть ризикувати, вкладаючи в так звані «проблемні активи» (англійською – «distressed asset»). Для прикладу, вони інвестують в нерухоме майно, вартість якого нижча за ринкову, і при цьому сподіваються, що такі активи згодом принесуть значний прибуток.

Великі європейські інвестори розглядають Україну як перспективну платформу для довгострокових інвестицій. Вони усвідомлюють, що оборонно-промисловий комплекс (ВПК) та аграрний сектор України з часом можуть стати конкурентоспроможними у порівнянні з іншими країнами ЄС. Звичайно, й інші галузі потребують фінансових вливань для розвитку країни. Держава пропонує потенційним інвесторам відносно широке «інвестиційне меню»: оборонно-промисловий комплекс, металургія, агропромисловий комплекс, енергетика, фармацевтика, меблева та деревообробна промисловість, розробка природних ресурсів, логістика та розбудова інфраструктури та інноваційно-технологічні стартапи.

Без сумніву, потенційні інвестори перед проведенням угод оцінюють усі можливі ризики вкладання коштів та зважають на перепони, що працюють у зворотному напрямку, і зупиняють інвестиційні проєкти. Скарги інвесторів за минулі роки були пов’язані з тиском правоохоронних органів та суперечністю законодавства, відсутністю гарантії захисту права власності. Бізнес не почуває себе вільним через це. Необхідне перезавантаження системи правоохоронних органів та реформа судової влади, щоб було захищено право власності.

При формуванні «shot list» інвестиційних проєктів для потенційних бенефіціарів варто взяти до уваги і досвід інших країн, які ставали об’єктами привабливості не лише для європейських, а й світових інвесторів. І сьогодні ми звернемось до досвіду Марокко. Не можна проводити чітку паралель схожості України та Марокко ні у соціальній сфері, ні у фінансовій, ні у політичній. Проте для створення комфортного інвестиційного клімату є деякі моменти, у яких ми можемо запозичити марокканський досвід.

Марокко, отримавши 5 квітня 1956 р незалежність від французької метрополії, лише останніми роками досягла значного прогресу у своїх економічних реформах, відкривши країну для міжнародної торгівлі, залучивши іноземні інвестиції в ключові глобальні ланцюжки створення вартості, зміцнивши державні фінанси, модернізувавши систему монетарної політики та покращивши управління в кількох секторах економіки.

Подібно до України географічне положення Марокко розкриває можливості логістичного зв’язку з трьома континентами: країна слугує шлюзом між Європою, Африкою та Близьким Сходом, що робить її стратегічним центром торгівлі та інвестицій. Країна може похизуватись добре розвиненими портами, такими як Касабланка і Танжер, що сприяють міжнародній торгівлі.

«Королівство Магриба», зі статусом «ворота в Африку», є єдиною країною на африканському континенті, яка має Угоду про вільну торгівлю (ЗВТ) зі Сполученими Штатами, що скасовує тарифи на понад 95 % кваліфікованих споживчих і промислових товарів. Уряд Марокко планує поступово скасувати тарифи на деякі продукти до 2030 року.

У 2022 році Марокко запровадило низку реформ, спрямованих на посилення законодавства щодо протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму, В результаті цих реформ у лютому 2023 року Марокко було виключено з сірого списку FATF ( Групи розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей).

Для довідки:

За даними моніторингу глобальної інвестиційної політики, у 2020 році Світовий банк поставив Марокко на 53 місце серед 190 економік як країну, яка блискавично піднялась на 75 позицій протягом останнього десятиліття, завдяки створенню сприятливих умов для інвестицій. У звіті за 2023 рік на сайті Державного департаменту Сполучених Штатів зазначається п’ять основних країн-інвесторів у економіку Марокко: Франція, Об’єднані Арабські Емірати, Іспанія, Швейцарія і завершує п’ятірку США з сумою у понад 3,5 млрд доларів інвестицій.

Сільське господарство: найбільше проєктних пропозицій для світових інвесторів відкрито в Марокко у галузях сільського господарства, туризму та відновлюваної енергії. Саме ці стратегічні сектори економіки уряд країни визначив як такі, що спрямовані на зростання, диверсифікацію виробничої бази, створення робочих місць та збалансованості торговельного балансу країни.

Відповідно до програми стратегії «Зелене покоління» (Generation Green) 2020-2030, уряд країни планує залучити 165 мільярдів дірхам (15.536 мільярдів євро) фінансування, які будуть спрямовані на зміцнення аграрного сектору та покращення водного господарства. Інвестиційні можливості Марокко безмежні, країна має понад 36 мільйонів гектарів ріллі та молоду, придатну для навчання робочу силу.

Енергетика: Як частина урядового плану розвитку, Марокко продовжує залучати значні інвестиції у відновлювані джерела енергії з метою досягнути 52 відсотки загальної встановленої потужності до 2030 року. Можливості для «зелених» інвестицій включають розумні мережі, «зелений» водень, зберігання енергії та відновлювану енергію. Держава пропонує понад 150 різних інвестиційних проєктів для підтримки та посилення орієнтації Марокко до моделі сталої зеленої економіки.

Туризм: завдяки іноземним інвестиціям планується, що індустрія гостинності Марокко зросте з 0,78 млрд. євро в 2024 році до 1 млрд. євро до 2029 року, за середньорічного темпу зростання 6,72% протягом прогнозованого періоду (2024-2029 рр.). Зростаюча кількість туристів, які прибувають до Марокко з 2016 року, зробила туристичну галузь країни другим за величиною внеском у ВВП країни. У країні також зареєстровано зростаючу кількість три-, чотири- та п'ятизіркових об’єктів розміщення. А завдяки рейтингу журналу Forbes, який поставив Марокко на друге місце як країну з великою кількістю об’єктів для відпочинку з найвищим рейтингом у регіоні Близького Сходу та Північної Африки (MENA), країна приваблює більше туристів та стала одним із джерел генерації іноземної валюти.

Окрім сільського господарства, туризму та відновлюваної енергетики, Королівство Марокко розвинуло за останні 20 років потужну автомобільну промисловість та галузь аеронавтики. Обидві галузі разом займають перше місце за доходами від експорту.

З 2012 року Марокко запровадила реформи, які спрощують реєстрацію бізнесу для іноземців, зокрема, скасування необхідності подавати декларацію про реєстрацію бізнесу до Міністерства праці, зниження плати за реєстрацію компанії та скасування вимог до мінімального капіталу для компаній з обмеженою відповідальністю. Варто додати, що іноземні інвестори мають низку привабливих податкових переваг, для прикладу, іноземні компанії, щойно створені у Марокко, звільняються від сплати податків протягом перших років діяльності.

Реєстрація бізнесу в Марокко займає в середньому дев’ять днів, що значно менше, ніж у середньому на Близькому Сході та в Північній Африці (20 днів). І хоча в Україні для іноземних компаній теж пропонується механізм онлайн-реєстрації бізнесу, проте при реєстрації зарубіжного капіталу з урахуванням усіх вітчизняних правових аспектів виникає «підводне каміння», яке важко оминути без підтримки компетентних юристів.

Автор: Олена Ковальчук – президент асоціації «Українська наукова діаспора у Франції», професор університету Екс Марсель. (За матеріалами ЗМІ (Ліга, ОNOVA, Київська школа економіки, РБК-Україна) інформаційних повідомлень ДДСША, МЗС.)

Опубліковано: "People UA" #3(58) осінь 2024 - зима 2025