«От я відчуваю, що скоро вже ця війна має завершитися»

Ми здатні робити багато добрих справ, варто лише правильно налаштувати себе та зуміти організувати день. Сергій Балицький – реальний приклад для наслідування. Він уже п’ятий рік невтомно актив- но займається волонтерством і при цьому успішно розвиває власний бізнес. Про ситуацію на Сході, про інновації в сфері будівельних матеріалів, про те, звідки черпає сили і як йому вдається усе встигати, Сергій Балицький поділився із нами в інтерв’ю для читачів «PeopleUA».

People UA: З тих пір, як ви активно почали займатися волонтерством, пішов 5-й рік. За 4 роки Ви отримали чималий досвід. Чи допомагають Вам ці знання удосконалювати систему роботи у волонтерській справі?

Сергій Балицький: По самій організаційній роботі відчувається позитивна динаміка змін. Великий досвід за плечима, накопичено чимало цінної інформації, з’явилося багато знайомств з добродіями, тому сьогодні й вдається більше допомагати. Від нашого центру очікують грандіозного, тобто багато людей думають, що кошти «Серце патріота» звідкись вливаються, а ми їх лише розподіляємо і мусимо давати усім і на усе. Я пояснюю: це не так. Ми по зернинках збираємо, як у людей просимо, так і від свого бізнесу частину віддаємо.

People UA: Які завдання ставите перед собою? Чи переформатовуєте час від часу волонтерський центр?

Сергій Балицький: Сьогодні, окрім організації допомоги нашим бійцям на Сході, ми почали рухатися в новому напрямку роботи: прагнемо дати людям надію та віру в себе. От, для прикладу, молодий чоловік, якому 30 років, внаслідок воєнних дій отримав поранення і, відповідно, зараз він не може бути на фронті. Наш волонтерський центр хоче підтримати його, зарядити життєвою позитивною енергією, дати йому якусь цікаву роботу. Всі знають про маскувальні сітки, які у школах навіть діти допомагають в’язати. Оце я їх піду купувати, завезу Ківерцівським школам, яким обіцяв, і цьому бійцю. Ми даватимемо роботу, за яку люди отримуватимуть винагороду, якщо будуть кошти, то, звичайно, виплачуватимемо їх, або заохочуватимемо тим, що маємо, наприклад, продуктами. Сьогодні волонтери «Серце патріота» прагнуть об’єднувати людей, які фізично обмежені й сидять вдома без діла, але яким хочеться бути корисними.

People UA: Які найбільші потреби в зоні АТО сьогодні?

Сергій Балицький: Зараз дуже багато є автомобілів на Сході, які потребують ремонту. Деякі авто забираємо сюди на ремонт і потім знову повертаємо бійцям. Днями кошти виділив голова Волинської обласної ради Ігор Палиця, і ми купили «Ниву», адже запчастини та обслуговування цього авто буде значно дешевшим, ніж джипів.

People UA: Які Ваші справи надихають Вас?

Сергій Балицький:От вчора перерахував кошти дитинці, якій рік, її батько воював в АТО. Відчув внутрішнє тепло від усвідомлення, що допоміг дитині героя, отримав більше задоволення навіть ніж тоді, коли купую дуже потрібні запчастини на Схід.

People UA: Порівняйте роботу у 2014-му році й у 2018-му. Що змінилося, що стало легше робити? Як часто їздите на Схід?

Сергій Балицький: Легко в 2014 було тим, що всі хотіли допомогти, треба було лише організувати роботу правильно. Була проблема, як доїхати в зону АТО, як розподілити речі, щоб вони потрапили в потрібні руки. Тобто, незрозуміло було, чи довезеш все зібране, чи дійде воно до наших бійців, чи все, що ти збирав і віз для хлопців, потрапить на великі пункти збору й ти не побачиш, куди і кому воно пішло. Сьогодні ж надзвичайно важко зібрати допомогу бійцям тут, і дуже легко розподілити там, – тобто усе помінялося місцями. Ми вже знаємо, куди ми їдемо, кому веземо, і що бійцям взагалі потрібно. Цьогоріч вже мали чотири візити, скоро плануємо чергову поїздку на Схід. Ми фактично кожних два тижні їздимо в зону АТО. Якщо порівнювати, то раніше у недалекому 2014 році ми бачили, як горіли очі військових, а зараз приїжджаєш і багато командирів, які знаходяться далеко від передової, навіть питають, чого приїхали, кажуть: «Вам туди немає чого їхати». А ті хлопці, що на передовій, не знають, де день і де ніч, постійно в небезпеці, постійно якісь проблеми спіткають. Їм навіть не можна палити буржуйку і т.д., бо тепловізори покажуть тепло. Вони там дуже загнані. Але стараємось різними потребами допомагати: буржуйки, речі, продукти і, звичайно, прапори.

People UA: Чи змирилися люди з подіями на сході, чи звикли до ситуації в зоні АТО?

Сергій Балицький: Ви знаєте, деякі військові вжилися у війну, звикли до війни, – і це мені дуже не подобається, але так воно і є. Та і ми, волонтери, звикли, напевно, якось приїхали і вдень було чути постріли, ми просто перечекали, обстріли минули, і ми поїхали далі. Ця війна вже інколи перетворюється у невидимку, хлопці сидять декілька днів на позиції, і тут раптом «прилетіло». Отак страшно, важко. Багато місцевих, якщо з ними починаєш говорити, то вони дуже обережні у розмові, але більшість з них хоче завершення військових дій. Це неправда, що люди не хочуть бути в Україні й треба будувати стіну. Вони хочуть, але не можуть про це сказати. Вони ж бачать, що в Росії їх ніхто не чекає, нікому вони там не потрібні. В них навіть продуктів на полицях у магазинах немає.

People UA: Чи не виникала часом у Вас ідея створити певну платформу, на якій Ви вже передавали б свої волонтерські знання іншим добродіям, аби волонтерську справу ще більше переймали люди та розповсюдити серед нашого суспільства?

Сергій Балицький: Це дуже слушна ідея. Можливо, і так, але це потрібно зробити якісь навчальні семінари, щоб просто розповісти людям, що робити в тій чи іншій ситуації на основі своїх власних життєвих прикладів. Якось мене запросили в училище, яке знаходиться у районі ДПЗ, і я мав нагоду розповісти молодим людям про роботу волонтерів, і був доволі здивований тим, як вони уважно слухали із зацікавленістю. Я не поділяю думки тих людей, які кажуть, що коли волонтери приїжджають на Театральний майдан у Луцьку і стоять – це піар. Вважаю, що потрібно, щоб люди бачили і долучалися до добрих справ. Пригадався випадок: якось прийшла дівчинка, принесла для бійців яблука і два зошити своїх віршів, оповідей. Військові читають, й вона цими теплими словами доносить спокій у їхні душі. Ця дівчинка зробила, напевно, набагато більше для хлопців, чим хто інший. Дуже подобається хлопцям, коли малюнки дитячі передають звідси. Тому те, що ми виїжджаємо на Театральний – це дуже добре, ми стаємо ближчими до громади і готові прийняти будь-які речі, які люди хочуть передати на Схід. Ми стараємось у Фейсбуці згадати всіх, хто хоч чимось допоміг, бо це також важливо.

People UA: Як Ви вважаєте, чи кожен може бути волонтером та що для цього власне потрібно?

Сергій Балицький: Я думаю, що багато людей могло би бути волонтерами. Проте це залежить від свідомості, от ми завжди шукаємо причини, чому немає часу і т.д.. Раніше я дивився телевізор 2-3 години, а зараз за цей час поїду на склад і зроблю щось корисне. Для волонтерської діяльності має бути волонтерський центр, який буде тебе скеровувати і підказувати, що потрібно зробити.

PeopleUA: Чи допомагає Вам політична діяльність у справах волонтерства?

Сергій Балицький: Ніколи не думав в житті, що я буду в політичній силі. І мені це дійсно допомагає, бо люди бачать, хто ми, і знають, чим займаємось, бо «УКРОП» – свіжий, не заплямований, це якась нова хвиля. Я цим пишаюсь.

People UA: Що приніс Вам минулий 2017 рік? І як вважаєте, чи наблизив цей рік нашу країну до довгоочікуваного миру?

Сергій Балицький: Попередній рік був переломний, змінив нас у роботі. Ми багато ремонтували автомобілів. Нас багато вже хто знає, часто телефонували і казали, яка потрібна допомога людям. У 2017-му році ми аналізували, що дійсно потрібно. От я відчуваю, що скоро вже ця війна має завершитися. Мають вводити миротворців. Миротворці – це люди, які не воюють, вони тримають ситуацію під контролем, дивляться, щоб ніякі конфлікти не виникали, вони слідкують, щоб жодна із сторін не починала обстріли і т.д., і через те тепер таке відчуття, що іде полюс до тепла.

People UA: Кожен рік несе в собі певні перемоги, але, на превеликий жаль, не обходиться без поразок. Розкажіть про Вашу найважливішу перемогу і найприкрішу поразку 2017-го.

Сергій Балицький: Перемогою можу назвати той факт, що я з кожним роком маю ще більше друзів і у Європі, і на Україні, і від цього я отримав великий прилив енергії. А негатив я відкидаю і не тримаю у собі, тут не потрібно бути «губкою», потрібно бути «дзеркалом». Коли вмикаєш паніку, то нічим нікому не допоможеш, а коли врегульовано усе, то набагато краще. 

People UA: Ви вже вдруге отримуєте Премію «Люди року» на Волині, у 2015-му визнані кращим «Волонтером року», а у 2017-му отримали нагороду у номінації «Добрі справи». Волиняни кажуть, що Ви невпинно допомагаєте військовим, їздите в зону АТО, не здаєтеся і продовжуєте робити добро. Як Ви вважаєте, чому саме Вам довіряють волиняни у волонтерській діяльності й саме Вас обирають кращим в своїй справі?

Сергій Балицький: Ну, все-таки я скажу, що це заслуга людей, які мене оточують, які долучаються до наших добрих справ. Якби їх не було, то б і мене такого не було у тих справах і номінаціях. Тому я намагаюсь оточувати себе такими людьми, бо перш за все треба ставити питання: «А що робиш конкретно ти?».

People UA: Часто не всі Ваші добрі справи розуміють люди. Чи бували розчарування, критика, яка мало не зупинила Вас у своїх добрих намірах?

Сергій Балицький: Останнє моє розчарування було тоді, коли я купив новий бус, то почув запитання: «Ти відбив вже цього буса?», на що я відповів: «Я не для того їжджу». Відразу відкинув від себе це питання, аби не заглиблюватися у суть поставленого запитання, бо позитив допомагає мені у житті.

People UA: Окрім того, що Ви активно займаєтеся волонтерством, політичною діяльністю, Вас сміливо можна назвати успішним підприємцем. Як Вам вдається все поєднувати?

Сергій Балицький:Це потрібно мати бажання, воно мене рухає. Треба захотіти змінити свій спосіб життя, що я й зробив. Потрібно тиждень виспатися і почати в понеділок день з 5 ранку, пізніше знову повторити. Вранці завжди чисте повітря, ніхто не відволікає, спокійно. Рекомендую лягати спати о 22 годині, а з п’ятої до восьмої години ранку – насолоджуватися цим часом для себе, для своїх думок. Я почав займатися бігом і змінив харчування. Втома зникла, а прийшли бажання до роботи і спрага до життя.

People UA: Волонтерство – це справа, яка потребує не лише фізичної сили, але і насамперед моральної, тому що лише людина з великим серцем може реально допомогти. Де Ви черпаєте душевні ресурси та позитивну енергію, щоб невтомно продовжувати допомагати іншим? Що є джерелом Вашої сили духу?

Сергій Балицький:У людини повинен бути режим. Не варто ставити себе у сильні рамки, але він повинен бути. Бо як ми почнемо робочий день, так він і пройде. Ну і швидше всього джерелом енергії є друзі, які мене надихають. Потрібно думати про хороше, наприклад, про любов. І ніякого негативу. 

People UA: У будь-якій справі потрібно мати однодумців, які підтримують та поділяють думку. Розкажіть про Вашу команду.

Сергій Балицький: Невидимий «моторчик» волонтерського центру «Серце патріота» – Уляна Степаненко, яка виконує дуже багато роботи. Федір Янчук (місто Рівне) та Сергій Добродомов теж багато допомагають. Ольга Баліцька виконує шалену роботу, ті ж самі дзвінки, які завжди дуже важко скласти у пазл, а вона справляється. Також у мене є друг – Руслан Вайман (керівник ПрАТ «Луцький домобудівельний комбінат»). Я тільки подумаю і навіть ще не встигну слова сказати, як він вже готовий підтримати усі ініціативи й допомогти. Також завжди допомагає голова правління ТМ «Теремнохліб» Андрій Тищенко, генеральний директор ПАТ «VGP» Ілля Мірецький, нещодавно долучився голова апеляційного суду Петро Філюк, який передав допомогу та ще й листи та ангелят.

People UA: Якщо я хочу допомогти і приєднатися до Вашої команди однодумців, що для цього потрібно?

Сергій Балицький: Просто зателефонувати і приблизно описати, в якому напрямку хочеш себе бачити у нашому волонтерському центрі. Нам зараз більше потрібна допомога організаційна та інформаційна. Чим більше інформації, тим краще, бо про нашу роботу дізнається ширше коло людей, які готові допомогти. Користуючись нагодою, хочу сказати, що нам зараз дуже потрібна плівка. Ми збираємо твердий пластик і несемо на підприємство «Хімпласт», яке нам віддає вже готову плівку. Якщо хочете допомогти, то збирайте цей пластик і щоб його передати, можна подзвонити або просто занести в Інститут післядипломної педагогічної освіти, там знаходиться наш волонтерський центр (м. Луцьк, вул. Винниченка, 31) або на «Вишківбрук» за адресою: м. Луцьк, вул. Ціолковського, 17.

People UA: Щоб відновити сили, необхідний відпочинок. Як Ви найбільше любите проводити свій вільний час?

Сергій Балицький: Це прогулянка із моєю улюбленою вівчаркою Альфою, біг, велосипед і, якщо є якась водойма, – я занурююсь у неї, навіть взимку люблю більше пірнати, ніж влітку.

People UA: Які плани у розвитку роботи цієї весни?

Сергій Балицький: Скоро їдемо у Польщу, Німеччину, Прибалтику дивитися на нове устаткування. Зараз не вистачає робочої сили, і якщо раніше це була виключно ручна вкладка бруківки, то цьогоріч вже експериментували вкладення машиною. Це збільшує продуктивність і зберігає час. Машина може взяти відразу бруківки в розмірі 50 штук, а людина одну-дві, тому рухаємось в напрямку науково-технічної революції. Єдине, що не зміниться у роботі, – робитимемо все свідомо, постійно радимо замовникам найкраще, бо хочеться зробити для клієнта все ідеально, як для себе.

People UA: 8 Березня, Пасхальні свята відзначають у весняний період. Що побажаєте нашим читачам?

Сергій Балицький:Перш за все хочу побажати дівчатам-бійцям, особливо тим, які у медицині працюють, здоров’я, мир, хай ангели завжди оберігають їх. Ну і, звичайно, всім хочеться побажати любові та здійснення мрій. 

Спілкувалася: Анастасія Подзізей.Фото: Вадим Павлосюк.

Волонтерський центр «Серце патріота»

м. Луцьк, вул.: Ціолковського, 17, тел.: (050) 8019702

Опубліковано "People UA" № 3(43), весна 2018