Понад рік тому було запроваджено ряд законодавчих змін щодо боротьби з непоодиноким явищем – домашнім насильством. Сьогодні ця тема є однією із найактуальніших і все частіше зустрічаються публікації з назвою «Б’є – значить сяде», тому хочу вас ознайомити з цим поняттям та відповідальністю дій в правовому полі.З власного професійного досвіду я можу впевнено сказати, що, як правило, звертаються за допомогою лише тоді, коли кількість та інтенсивність такого явища починає виходити за рамки допустимого. У будь-якому разі я вважаю, що воно неприпустиме, як і неприпустиме розуміння «межі». Кожен в сім’ї повинен усвідомлювати, що вслід за «вперше» відбудуться «наступні» випадки. І хоча, на моє переконання, це питання актуально піднімати психологам, не буде зайвим нагадати критерії, поняття та відповідальність такого насильства з юридичної точки зору.

   Домашнє насильство – дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

  Відповідальність за подібне насильство настає в залежності від характеру насильства. Так, вона передбачена статями Кримінального кодексу: 126-1 «Домашнє насильство», 151-2 «Примушування до шлюбу», ст.134 «Незаконне проведення аборту та стерилізації», 152 «Зґвалтування», 153 «Сексуальне насильство» та статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

    Покарання залежить від виду відповідальності за вчинене діяння. Від громадських робіт на строк 150 годин і до 5 років позбавлення волі – у разі вчинення злочину, від штрафу в розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян до арешту, строком на 15 діб – у разі вчинення адміністративного правопорушення.

  Заходами запобігання є обмежувальні заходи (в кримінальному процесі) та видача обмежувальних приписів в порядку цивільного судочинства. Зокрема, якщо судом приймається рішення про визнання особи винною у скоєні злочину у вигляді насильства та у разі призначення покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, суд може й застосувати ряд обмежень щодо:

- заборони перебувати в місці спільного проживання з жертвою насильства;

- обмеження спілкування з дитиною, якщо потерпілою від насильства є дитина;

- заборона наближатись на певну відстань до жертви насильства;

- заборона листування та спілкування телефоном;

- направлення на програму для кривдників або пробаційну програму.

   Такі ж заходи можуть бути застосовані до кривдника у цивільному порядку, крім проходження програми, натомість передбачено щей  обмеження у розшукуванні особи, стосовно якої вчинене таке насильство.

   За статистикою, як в Україні, так і усьому світі, найбільший відсоток постраждалих від насильства – це жінки. Тому хотів би щиро побажати усім жінкам ніколи не потрапляти в подібну ситуацію, бути оточеними лише позитивним ставленням та почувати себе безпечно та щасливо у своїй сім’ї.

Автор: Адвокат Віталій Жуковський

м.Луцьк, вул. Лесі Українки 10, оф. 21

тел.: +38 (099) 1753495